У 2012 році влада так і не ризикнула проштовхнути два проекти земельної реформи: урядовий і авторства Григорія Калетніка. Їхня суть полягала в корупційному розподілі земель та створенні тепличних умов для хабарництва. 5 квітня Державне агентство із земельних ресурсів оприлюднило третій - проект закону "Про обіг земель сільськогосподарського призначення". Голова Держземагенства Сергій Тимченко заявив, що мораторій на продаж землі можуть "зняти одночасно з ухваленням закону про обіг земель", тобто до 2016 року. З проекту зникли будь-які обмеження розмірів орендованих земель. Хоча вже нині сотня найбільших орендаторів розпоряджається третиною всіх аграрних земель. Для селян це означає відсутність конкуренції в питанні ціни оренди, на ринку праці, вразливість будь-якої економічної діяльності на селі. В остаточному підсумку це призведе до знелюднення сільської місцевості. Конфуцій казав: "Коли майно в одних руках, народ розпорошується, а коли в багатьох - згуртовується". Можливо, завтра у всіх земель буде один хазяїн, як у давньому Єгипті. Для городян аграрний монополізм означає подорожчання харчів. Для фізосіб - власників землі - пропонується встановити обмеження щодо володіння 100 га. Зараз в Україні 42 тис фермерів розпоряджаються 4,3 млн га. Водночас, у Польщі найбільші ділянки, дозволені для приватного володіння, становлять 300 га. Нині аграрна продукція Польщі зайняла чільні ніші ринку Євросоюзу. Тож в Україні, де населення майже таке, як у Польщі, а територія вдвічі більша, розмір володіння можна було б збільшити до 300-500 га. Держземагентство пропонує встановити, що для купівлі землі треба буде отримати дозвіл, який доведеться переоформляти раз на три роки. Навіщо владі прості рішення там, де можна збирати хабарі та збивати ціну на землю, прибираючи її до рук? У проекті закону консолідація земель, тобто їх відбирання найбільшим власником чи групою власників, - справа вже не добровільна, а "економічно обґрунтована". Держземагентство нічого не зробило для цивілізованої процедури виходу з орендних відносин, хоча це було б корисно для заохочення конкуренції, та для встановлення адекватної орендної плати. Натомість, пропонується посилити закріпачення - збільшити мінімальний термін оренди землі до семи років. Відомство також пропонує підняти ставку земельного податку з 0,1% від нормативної оцінки землі до 1%, а мінімальну ставку орендної плати - з 0,1% до 3%. Остання річ нібито вигідна селянам, а насправді - все навпаки. Регулюючи орендну ставку, замість того, щоб це робив ринок, влада насправді розорить орендаторів. А коли вони плюнуть і підуть геть, селяни змушені будуть збувати землю. А ще можна негайно змусити селян продати землю простим переглядом нормативної оцінки землі. Згодом податок можна буде і зменшити - звісно, для себе.
За дворічну несплату земельного податку землю можуть забрати. Хоча було б справедливіше відбирати її по частинах в рахунок сплати податку. Із земель держвласності планується половину податку платити в центр. Це ще один удар по місцевому самоврядуванню. Проте, це були "квіточки". До Державного земельного банку відходять державні землі та землі, отримані як застава. Цей банк реалізуватиме заставлені землі не на торгах, а "на підставі умов укладених угод". Коротше, буде роздавати кому схоче і за якою схоче ціною. По суті, тіньова роздача відібраних або скуплених задешево земель - і є основою цієї земельної "реформи". Ось як про це пише голова Держагенства з земельних ресурсів: "Держава планує активно викуповувати землю з метою подальшого використання для підтримки бізнесу на селі. Масив землі необхідний державі для консолідації та формування великих інвестиційно привабливих пакетів". Виходить, держава повинна заплатити за олігархів та їхні "привабливі пакети" коштами платників податків. У проекті земельний банк не тотожний державі - держава виступає як окремий суб'єкт. В якийсь момент він може стати приватним. Так вже не раз було в Україні. У законопроект вставлена норма про встановлення мінімальної норми зайнятості на одиницю площі. Це маскування суті "реформи" популізмом. Як діють такі норми, можна побачити на прикладі молоді або інвалідів, яких нібито зобов'язані працевлаштовувати працедавці. Для розуміння ціни питання: 2012 року негативне сальдо торгівлі товарами України становило 15,85 млрд дол. Практично в кожній галузі закупівля товарів за кордоном перевищувала їх продаж туди. Єдиним винятком став агропромисловий комплекс. Зовнішньоторговельне сальдо аграрної продукції у 2012 році було позитивним і досягло 10,3 млрд дол. Експортні поставки продукції сектора збільшилися на 38,4% порівняно з 2011 роком і становили 26,5% усього обсягу українського експорту. "Харчова криза" дає Україні з її 30-ма відсотками світових чорноземів колосальний шанс зайняти зростаючу нішу. Микола Азаров іноді сам перевіряє наявність продуктів і ціни на них. Фото kmu.gov.ua
При цьому частка промисловості у ВВП України систематично знижується. Поки китайці будували металургійні заводи, які нині тіснять українську металургію на світовому ринку, "ефективні власники" з України купували нерухомість на Кіпрі, Монако і Лондоні. Як наслідок, в Україні падіння промислового виробництва: 7,6% у грудні, 3,2% у січні, 6% у лютому. А в Китаї в цей же час промисловий бум: плюс 10,1%, 10,3% і 9,9%. По суті, планується колосальне нишпорення по кишенях напівпритомної країни. Якось Ганна Герман сказала: "Мало так статися, що села в Україні мали приходити в занепад". Не хочеться думати, що це такий план. Насправді в України відбирають один з останніх і чи не найбільший ресурс розвитку. Приватизовані олігархами заводи розваляться, а земля залишиться. Звичайно, великі господарства часто дуже ефективні і повинні існувати, але не як монополісти. Що робити? 1. Усвідомити, що риторика про відмову від приватної власності на землю - популізм. Перебування в постійних війнах призвело до того, що накопичення в Україні було не дуже мудрим, і тому в українців сформувалося інструментальне ставлення до власності. Більшовики називали українців "куркульською нацією" не верхівки й плебсу, як це є в деяких інших народів, а саме масового середнього класу. Масово відродити інстинкт власника означає отримати конкурентну перевагу. Бо в сучасному світі найбільшу ефективність довели не стільки великі виробники, скільки колективи, де власник особисто здатен проконтролювати всю роботу. 2. Слід усвідомити, що чинний мораторій на продаж земель не є ніякою перешкодою для концентрації земель в руках латифундистів. 3. Багато хто дивиться на цю "реформу" з точки зору місця сидіння - корупціонерів, їхньої обслуги, агрохолдингів, опозиції. Час подивитися на проблему землі з точки зору країни і тих, хто на ній живе. Судячи з досвіду сусідів, Україні необхідний наступний підхід. 1. Передбачити запровадження власності на землю винятково для громадян України. Для тих громадян, що володіють не більше 300 гектарами землі, постійно живуть на ній - приміром, мінімум 300 діб на рік, і не далі, ніж 20 км від своєї найбільшої земельної ділянки, і що зобов'язалися протягом десяти років особисто працювати на землі. 2. Передбачити, що одна і та ж земельна ділянка чи її частина з метою уникнення спекуляції не може бути продана частіше, ніж раз на три роки. 3. Скасувати положення орендних угод щодо права орендаря на першочерговий викуп. 4. Заборонити одній фізичній чи юридичній особі орендувати більш ніж 10% земель сільськогосподарського призначення району та мати орендовані землі більш ніж у десяти районах. Це приблизно 70-120 тис гектарів. В Ізраїлі, Туреччині, Фінляндії чи Франції крупні сільгоспвиробники часто вмішаються на кількох сотнях гектарів. 5. Передбачити, що податки з аграрного бізнесу й землі повинні платитися в місці розташування земель. 6. Запровадити винятково аукціонний розподіл державних земель сільськогосподарського призначення. 7. Забезпечити максимальну демонополізацію експортної інфраструктури - портів, елеваторів, залізниць. 8. Законодавчо заборонити зміну митних ставок та інших умов функціонування сільськогосподарського бізнесу частіше, ніж раз на рік.
Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук
У 2012 році влада так і не ризикнула проштовхнути два проекти земельної реформи: урядовий і авторства Григорія Калетніка.