Чинне законодавство визначає, що землями сільськогосподарського призначення є землі, на яких відбувається виробництво сільгосппродукції. Також до цієї категорії земель відносяться землі, надані для ведення сільськогосподарської науково-дослідницької та навчальної діяльності і розміщення відповідної виробничої інфраструктури (ст. 22 ЗКУ).
До земель сільськогосподарського призначення належать:
— сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, пасовища, сінокоси, перелоги);
— несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення можуть бути надані в користування чи передані у власність як громадянам, так і юридичним особам.
До переліку юридичних осіб, яким можуть бути надані землі сільськогосподарського призначення, відносяться не лише виробничі сільськогосподарські підприємства та науково-дослідні і навчальні установи, а й несільськогосподарські підприємства, об’єднання громадян, релігійні організації тощо. Таким суб’єктам земельних відносин земля надається для ведення підсобного сільського господарства (п. 2 ст. 22 ЗКУ).
Землі сільськогосподарського призначення не можуть бути передані в власність іноземних громадян, іноземних юридичних осіб, іноземних держав та осіб без громадянства (п. 4 ст. 22 ЗКУ).
| 
